Виховні години

 Тема: Григорій Сковорода як гасло часу

Мета: Виховувати почуття національної гідності, патріотизму, а також гордості за найвідданішого Україні і народові митцеві – Григорія Савича Сковороду; осмислено підійти до розуміння тернистого шляху видатного філософа, письменника, просвітителя на благо рідної землі та свого народу; дати можливість учням відчути себе частинкою свого народу з міцним корінням роду, традицій, звичаїв; отримати естетичне задоволення від прослуханого поетичного твору «Всякому місту – звичай і права …», цікавих життєвих історій що трапилися зі Г. Сковородою за його життя; замислитись над сенсом людського життя, життєвих цінностей та свого буття; виховувати силу духу, незламність перед важкими життєвими випробуваннями, любов до української мови, культури; розвивати критичне мислення, логіку; сприяти утвердженню

стійкої державної позиції.

Обладнання: портрет Г. С. Сковороди, вишитий рушник, літературна експозиція збірок «Сад божественних пісень», «Розмова про істинне щастя», «Твори  Г. Сковороди у двох томах» - Гарвардської бібліотеки давнього українського письменства, цитати відомого філософа, мультимедійна презентація.

ХІД ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

"Світ ловив мене, та не спіймав"

Ці слова заповів написати на своїй могилі Г. Сковорода – письменник, просвітитель, філософ всього українського народу.

-         Який інтригуючий вислів? Кого розумів автор під словом «Світ» і чому він від нього втікав? Хотілося б почути вашу думку. (відповіді учнів)

-         Чи вважаєте ви, що цей вислів влучно розкриває постать її творця? (відповіді учнів)

-         Тож яким був Г. Сковорода? Чому його постать така близька по духу простому народу? Чому навчає нас цей талановитий народний діяч?

Цю завісу розкриє сьогоднішня виховна година тема якої: «Григорій Сковорода як гасло часу».

-         Які ваші очікування, щодо сьогоднішньої виховної години? (відповіді учнів)

До вашої уваги пісня Г. Сковороди «Всякому місту — звичай і права...» читає … (учень класу)

«Всякому місту — звичай і права...»

Всякому місту – звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю – любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур,
Всякому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.

Знаю, що смерть – як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар, –
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь...

Про твір:

Учитель: Наш захід розпочато піснею Г. Сковороди «Всякому місту — звичай і права...». Пісня написана у селі Ковраї десь у 1758-1759 pp., коли автор перебував у панському маєтку в ролі вчителя-слуги і пильно придивлявся до життя селян-кріпаків, гостро реагуючи на жорстоке поводження з ними. Проаналізуємо його зміст.

-         Про що йде мова в цьому творі? (відповіді учнів)

Учень1: у пісні «Всякому місту — звичай і права…» автор ставить в один ряд і засуджує здирників і бюрократів, розпусників і пияків, леда­рів і підлабузників.

Учень2: ліричний герой вірша думає не про маєтки й чини, а про те, щоб мати чисту совість, жити мудро й померти з ясним розу­мом. Перемогти смерть здатна лише людина з чистою совістю й помис­лами, адже перед смертю всі рівні — і мужик, і цар.

-         Чому цей твір набув великої популярності?

Учень3: проблеми, порушені у творі, були злободенними в той час, а отже, і близькими простолюду, тому вірш «Всякому місту — звичай і права…» за­жив великої популярності, ставши народною піснею: відомі понад п’ятдесят її варіантів (а це одна з ознак фольклорного твору). Іван Котляревський один із варіантів цієї пісні використав як арію возного в п’єсі «Наталка Полтавка».

- Чи буде актуальним цей твір і в наш час?

Учень 4: актуальність твору "Всякому місту звичай і права" не згасає і на сьогоднішній день. На превеликий жаль, і зараз українці потерпають від свавілля з боку чиновників.

Учень 5: окрім цього, наше суспільство, як і раніше, має чимало вад, які якраз і засуджуються у творі. Не можна не погодитися із автором, що і сьогодні наш лад - антилюдяний і аморальний. Чимало українців не забувають про те, що таке підлабузництво, пристрасть, жага грошей.

Учень 6: все так само, як і раніше, влада наживається на простих людях, обманює їх. Якщо суспільство не зміниться у найближчий час, то твір Г. Сковороди залишатиметься актуальним ще довгі роки.

-         Чи поправу назвати цей твір гаслом часу? (відповіді учнів)

Учитель: Ще довго дивуватиме подвиг мислителя, що в глуху добу кріпосництва та релігійних забобонів він відважно кинув обвинувачення сильним світу. Закликаючи всіх нас до зміни заради всього світу.

Гасло заходу: «Давайте змінювати себе і світ зміниться на краще!»

Життя великого філософа Г. С. Сковороди

Від покоління до покоління, із уст в уста, із книжки в книжку передаються оповіді про Григорія Сковороду. В ньому завжди вражала й вражає подиву гідна цільність натури й принциповість. 

Двісті років не було навіть відомо, в якому місяці і якого числа він народився. Тільки в рік ювілею (200-річчя з дня народження) перекладач Петро Пелех віднайшов у листі до М. І. Ковалинського від 22 листопада 1763 року розповідь про те, як провів день свого народження Г. С. Сковорода. Ця автобіографічна вказівка є досі єдиним документом, що засвідчує дату народження Григорія Савича Сковороди - 3 грудня 1722 року.

А що повідають нам про життя Г. Сковороди учні класу?

Учень 7: Григорій Сковорода вийшов з козацького роду, що жив у селі Чорнухи на Полтавщині. Козацький стан давав особисту волю і формував у майбутнього філософа психологію вільної людини. В дев’ять літ він лишився круглим сиротою. Здібного хлопчину, що складав пісні й вірші, взяв до себе старий чернець, ім’я якого нам лишилося невідоме. Він був людиною надзвичайно освіченою (можна припустити, що чернець – випускник Києво-Могилянської академії) і всі свої знання передавав жадібному до науки хлопцеві.

Учитель: У 1738 — 1741 р.р. та у 1744 — 1750 р.р. Сковорода навчався у Києво-Могилянській академії, а у 1742 — 1744 роках перебував у Петербурзі, де співав у придворній капелі і спостерігав за столичним життям. Навчання в Академії зробило Г. Сковороду одним iз найосвіченiших людей свого часу. Він досконало володів латиною, церковнослов’янською, німецькою та польською мовами; вивчив філософські твори античних та сучасних авторів.

Відомо, що будучи викладачем піїтики (теорія поезії), в Полтавському колегіумі Г. Сковорода викладав предмет по-своєму, працював залюбки, написав підручник. Це не подобалось єпископу, а ще більше не сподобалася, сміливість, з якою Сковорода йому відповів: "Одна справа — архієрейський посох, а інша — смичок".

-         Що хотів підкреслити цими словами автор? (відповіді учнів)

Цими словами філософ указував на невігластво єпископа, який не має права судити про якість викладання.  Ця ворожість церковної верхівки примусила Г. Сковороду заробляти собі на життя працею домашнього вчителя.

Учень 8: 1759 р. він запрошується до викладання у Харківському колегіумі, проте в 1769 р. остаточно стає мандрівним вчителем, оскільки це дозволяло йому зберегти необхідну свободу духу.

Збереглися свідчення, що йому пропонували викладати в кількох університетах Європи, але він відмовився від цієї честі, бо не уявляв свого життя поза Україною.

Учень 9: Російська імператриця Катерина II  у 1787 році, подорожуючи по Україні, зачула про видатного сучасного філософа Григорія Сковороду і здивувалася: «Чому я не знала про нього раніше? Чому він не охоплений моєю увагою і милістю?». Негайно ж звеліла розшукати Сковороду і переказати йому повеління, аби переселився до столиці Росії, щоб вона завжди могла, коли їй забажається, з ним зустрітися й поговорити. Але ніхто не знав, де шукати філософа, бо в нього не було місця постійного проживання. З Харкова, де зупинилася з усім своїм супроводом імператриця, в усі кінці Слобожанщини полетіли вершники. І ось один з них на змиленому коні зупинився на околиці села Гусинці, при дорозі сидів чоловік, якого назвали філософом. Він грав на сопілці, а поблизу безтурботно пощипувала соковиту траву вівця. Посланець переказав Сковороді волю Катерини. Філософ вислухав уважно і нічого не відповів. Зате заграв на сопілці веселу мелодію. Розгублений посланець мусив вислухати її до кінця. Потім філософ здивував його такими словами: «Скажіть матінці-цариці, що мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця». Так і поїхав верхівець ні з чим.

Учитель: Не потрібні були Сковороді слава й почесті, високі посади і багатства. За щастя він вважав життя за совістю, а головне в житті — залишатися самим собою, бути вільним і незалежним. Саме за це так тепло і з великою любов’ю та повагою сприймали його прості люди. Г.Сковорода ходив пішки Слобожанщиною та Лівобережжям, писав діалоги, читав і дарував їх друзям та усім, хто цікавився фiлософiєю життя. Люди раді були вітати його в своєму домі, бо поради які він давав були безцінними, за це вони годували його, давали чистий одяг, залишали на ніч. Прокидаючись, він йшов далі не зраджуючи своїм поглядам.

Учень 10: Його колишні колеги по академії, що стали ченцями Києво-Печерської лаври, закликали: «Доволі блукати по світу! Час причалити до гавані: нам відомі твої таланти, свята церква прийме тебе, як мати своє чадо, ти будеш стовпом церкви й окрасою обителі». Але Сковорода відповів, що не може собі дозволити затулити ризою своє серце від світу.

Учень 11: І, мабуть, жодного разу не зрадив він обраній у житті ролі. Відомо, що навіть велике кохання, яке несподівано прийшло в його життя, не змогло переінакшити філософа. Так, Сковорода пішов під церковний вінець, щоб об’єднати свою долю з дівчиною, яку палко покохав. Однак в останню мить, збагнувши, що в такий спосіб зраджує свідомо обрану роль у світі, утікає з церкви. Потім пояснив коханій причини такого вчинку, попрохав не тримати на нього в серці зла. До того ж чесно зізнався дівчині, що для неї життя з ним не було б щасливим, оскільки не уявляє себе біля родинного вогнища.

Учень 12: Він прагнув свободи і прагнув нікого в житті не обтяжувати собою. І в цьому розумінні разючий ось такий факт останнього дня перебування Сковороди на цьому світі. За свідченнями сучасників, він був веселим і балакучим, обідав з друзями, читав їм свої твори. А по обіді вийшов з хати й став копати собі могилу. Скінчивши ту роботу, зайшов до кімнати, переодягся в чисту білизну, підклав під голову торбинку зі своїми немудрими пожитками й рукописами й ліг на лавці, щоб уже ніколи не встати. Кончина справді достойна імені великого філософа і його моральних настанов. Його не стало 29 жовтня 1794 року.

Повчальні вислови Г. Сковороди (учні цитують та коментують)

Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись..

Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.

Звірившись на море, ти перестаєш належати сам собі.

Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.

Для шляхетної людини ніщо не є таке важке, як пишний бенкет, собливо коли перші місця на ньому займають пустомудрі.

Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?

Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.

Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.

Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.

Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м'яса не їсть.

Лід на те й родиться, аби танути.

Облиш забобони, обмий совість, а потім одежу, залиш усі свої хиби і підіймайся!

Що вподобав, на те й перетворився.

Не за обличчя судіть, а за серце.

Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.

Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?

-         Тож якою, перед нами розкрилася постать Г. Сковороди на сьогоднішній виховній годині? (відповіді учнів)

-         До чого закликав нас відомий філософ? «пізнай себе!», «поглянь у себе!».

-         Що повчального маємо з його життя? (відповіді учнів)

-         Яке гасло лунає крізь віки в наш час? (відповіді учнів)

-         Чи справдилися ваші очікування щодо сьогоднішньої виховної години? (відповіді учнів)

-         Чи є серед нас такі кому близький по духу Г. Сковорода? (відповіді учнів)

-         То як тепер ми можемо прокоментувати слова Г. Сковороди Світ ловив мене, та не спіймав"? (відповіді учнів)

Підсумок.

Великий філософ обрав шлях втечі від світу зла й досягнення свободи духу. У спокусливі сіті заради великого багатства і панства, заради "лакомства нещасного" Сковорода так і не дався. Тому з повним правом заповідав написати на своїй могилі: "Світ ловив мене, та не спіймав".

Дякую за увагу!